Більшість соціологічних досліджень пророкували перемогу Володимира Зеленського. Відтак за результатом другого туру нинішня «віртуальна» коаліція у ВР остаточно розпадеться. Хто ж у цей період візьме на себе керування країною? Запобігти втраті керованості можна, призначивши перехідний уряд із сильним прем’єр-міністром, що зможе не лише керувати країною в кризових умовах, а й забезпечити чесні та прозорі вибори І нової Верховної Ради.
Здавалось би, можна уже відпочити від накалу боротьби і спокійно готуватись до запланованих на осінь парламентських виборів. Ллє із зміною президента перед Україною постане загроза серйозної політичної кризи - адже всупереч закону в парламенті досі немає діючої коаліції. Замість неї існує ситуативна більшість, що стягувалась ще під Порошенка.
При цьому створити в парламенті депутатську групу підтримки нового президента не вдалось - до міжфракційного об’єднання «За Зеленського», по суті, входить лише Віталій Купрій. А значить, немає навколо чого будувати ані пропрезидентську, ані ситуативну нову більшість.
Цю політичну кризу можна було б вирішити розпуском парламента, але за законом, парламент можна розпустити не менш як за 6 місяців до чергових виборів. Цей відлік почнеться вже 27 квітня. А президент цілком може вступити на посаду після 4 травня - це гранична дата оголошення результатів. Відтак, найпевніше дочасних парламентських виборів не буде.
А отже, після завершення президентської гонки країна може втратити керованість через фактичну відсутність урядування. Звісно, чинний уряд Гройсмана збережеться після розпаду коаліції, але перейде до статусу «в.о.», що означає відсутність відповідальності за будь-які дії, і в тому числі бездіяльність.
Під загрозою опиниться виконання бюджету, в тому числі фінансування територіальних громад. Це 44 окремі програми на підтримку областей. Зокрема, субвенції на охорону здоров’я в сільській місцевості, інфраструктуру тергромад, соціально-економічний розвиток областей і видатки на Державний фонд регіонального розвитку - це щонайменше 13,8 млрд грн., а загалом на підтримку регіонів передбачено 262,4 млрд грн...
Розподіл грошей місцевим бюджетам здійснюється постановами Кабінету Міністрів, отже для виконання цих програм необхідний сильний та досвідчений прем’єр-міністр, добре обізнаний із специфікою регіонів та здатний не лише збалансувати видатки, а й добитись збільшення дохідної частини бюджета.
Цього мало: під загрозою опиниться не лише економічна, а й політична ситуація. Восени пройдуть парламентські вибори - а для цього потрібен новий Виборчий кодекс з відкритими списками, або хоча б повернення пропорційної системи. Адже якщо змішана система збережеться – вибір людей знову буде спотворено, і нова Рада суттєво не відрізнятиметься від нинішньої. Необхідно також терміново ухвалити закони про тимчасові слідчі комісії та аудит. Адже без покарання винних в падінні економіки довіра до влади дедалі падатиме.
Країні потрібен політик із достатнім авторитетом, здатний зібрати нову більшість і сформувати перехідний уряд.
Чи не єдиним таким політиком є Юлія Тимошенко. Не дивлячись на малий розмір її фракції, вона достатньо сильна, щоб стати центром коаліції. А сама Тимошенко здатна об’єднувати навколо ідей людей різних поглядів та партій - це доводить спільна робота багатьох фахівців на форумі «Нового курсу». Вона вже запропонувала парламенту низку першочергових дій і має програму підвищення доходів бюджету. Згадаймо, на початку кризового 2009 року вона домоглася перевиконання бюджету на цілих 4%, а за квітень 2009-го навіть на 11%.
Отже, Юлія Тимошенко здатна взяти на себе важку і відповідальну роль прем'єр-міністра на перехідний період. Вона користується величезним авторитетом як серед народу, так і серед політиків. Вона зможе не лише ефективно виконати бюджет і забезпечити коштами регіони, а й підготувати країну до парламентських виборів.
Найкращого національного арбітра для міжвиборчого періоду годі шукати.
В'ячеслав ІЛЬЧЕНКО
