День закінчення Другої світової війни в Європі, День перемоги, День пам’яті та примирення…
Людині, за її природою, хочеться, аби світ був зрозумілим і контрастним. Це – чорне, те – біле. Це – друг, то – ворог. Свої і чужі. Без відтінків. Бо так простіше.
Але однозначних подій в нашій історії не так вже й багато. Надто складні наші літописи, надто рясно полита наша земля кров’ю. Всяке було. І брат – на брата, і син на батька..
Не хотілося б сьогодні лише про сумне та скорботне. Але пам’ятати треба. Пам’ятати про всіх, хто поклав своє життя за Україну – за її волю, за честь та гідність людини, за право бути господарем на власній землі. За перемогу цивілізованого світу над нацизмом. Пам’ятати для живих, для себе, для майбутнього.
Для України, для українців сьогодні ключовою метою має стати примирення і єдність.
Можна обрати найкращого Президента, можна написати найліпшу програму розвитку, але без єдності нам не стати щасливими та успішними. Доки нас сварять і ділять – ми слабкі і вразливі. В єдності ж – нас не здолати нікому.
У нас є друзі і партнери. Але є у нас вороги і недоброзичливці – і їх чимало і вони не «згинуть, як роса на сонці». За цих обставин ми не маємо права ще й один одного хапати за чуба та доводити, хто з нас більше любить Україну. Тільки наша єдність здатна нас захистити.
У ці дні пам’ятаймо і про всіх полеглих. Низько вклонімося їхньому подвигу. Подякуймо тим, хто сьогодні героїчно боронить батьківщину від ворога.
Будьмо єдині для України, для себе, для нашої неодмінної спільної перемоги!
Світла пам’ять Героям. Слава Україні…
Юлія Тимошенко
